Оксана Забужко: вірші, проза, зв’язки з Австрією та життя

Письменниця, поетка, авторка есеїв та видатна інтелектуалка Оксана Стефанівна Забужко відома в усьому світі. Її книжки здобувають найвідоміші літературні премії, їх перекладають на десятки мов та постійно перевидають. 

Майбутня письменниця народилася у місті Луцьк. Вона походить із родини інтелектуалів-шістдесятників. Батька Оксани Забужко, Стефана, репресувала радянська влада у сталінські часи. Він відбував покарання у Забайкальському краї. Стефан Забужко був педагогом, літературним критиком та перекладачем. Він вперше переклав твори чеського автора Іллі Гурніка українською мовою. Саме Стефан Забужко збиратиме перші вірші доньки. Мати майбутньої авторки була вчителькою української літератури. Оксана Стефанівна каже, що філологічну освіту вона здобула вдома: завдяки чималій домашній бібліотеці, вишуканому інтелектуальному товариству та, звісно, прикладу батьків.

Коли Оксані було вісім років, родина переїхала до Києва через політичні переслідування. 

У столиці мисткиня навчалася на філософському факультеті в Університеті імені Т. Шевченка, а потім отримала ступінь кандидата філософських наук. Її дисертація була присвячена естетичній природі лірики як роду мистецтва. 

Оксана Стефанівна працювала викладачкою естетики та історії культури у Національній музичній академії імені Петра Чайковського у Києві. Пізніше – старшою науковою співробітницею в Інституті філософії Національної академії наук України та викладачкою літературної майстерності у своєму рідному університеті Шевченка. 

Завдяки професійному володінню англійською мовою Оксана Забужко викладала також закордоном. Зокрема, із серією лекції про культуру та літературу України її вітали в Гарварді, Піттсбурзі та Пенсильванії. 

Письменниця відома і своєю громадською діяльністю. Вона привертає увагу світової спільноти до українських подій, наприклад, до виборів Президента у 2004 році. Завдяки її впливу з’явилася Громадська гуманітарна рада, яка опікується суспільно важливими гуманітарними питаннями у сфері мистецтва, культури, освіти та науки. Оксана Забужко відмовилась балотуватися у народні депутати, вона не співпрацює з жодними політичними партіями. Письменниця є віце-президенткою ПЕН-центру України і членкинею багатьох літературних організацій.

Оксана Забужко: творчість

Поезія

Авторка почала свій літературний шлях як поетка: перші вірші дев’ятирічної Оксани Забужко з’явилися друком у місцевій періодиці. Через політичні переслідування збірка поезій “Весняна акварель” так і не потрапила у друк, наступний збірник “Травневий іній” з’явився на книжкових полицях лише у 1985 році. 

Збірка віршів Оксани Забужко “Дириґент останньої свічки” побачила світ у 1990 році. У книжці авторка замислюється над тим, як можна зберегти найважливіші людські якості та культурні цінності у часи технологій. 

У 1994 році вийшов її «Автостоп», після нього у 1996 році – «Kingdom of Fallen Statues» (1996). Вибрані поетичні твори з’явилися у різних виданнях у 2000, 2005 та 2013 роках. 

Прозові твори

Роман Забужко “Польові дослідження з українського сексу” вийшов у 1996 році і відразу зайняв помітне місце в українському та міжнародному літературному просторі. Цей роман вважають одним із найперших феміністичних романів у сучасній літературі України. У фокусі першого роману Оксани Стефанівни – жіноча ідентичність. Роман перевидавався десять разів, його переклали на двадцять мов та двічі інсценізували. 

У повісті “Казка про калинову сопілку” (2000) Оксана Забужко замислюється над коренями зла та втілює трагедію Каїна та Авеля у жіночих образах сестер Ганни та Олени. Одна сестра вбиває іншу, і та перетворюється на дерево. Літературознавець Ярослав Голобородько називає цю повість притчею та підкреслює її метафоричність. 

В оповіданні “Сестро, сестро” письменниця повертається до теми стосунків між сестрами: головна героїня Дарця завжди мріяла про сестру, але її мати Наталя зробила аборт. Отже, Дарця втратила сестру ніби двічі: у свої мріях і в реальності. Авторка, однак, не критикує це рішення матері та пояснює причини такого кроку. 

“Книга буття. Глава четверта” вийшла друком у 2008. Книжка складається з двох повістей “Інопланетянка” та “Книга буття. Глава четверта”. Забужко змальовує суспільство майбутнього – Цивілізацію. Члени Цивілізації мають виконати Ритуал вступу: вбити людину. Письменниця знову використовує мотив Каїна та Авеля, відсилаючи читачів до Бібілейської Книги буття. 

“Музей покинутих секретів” – це сага про три покоління української родини. Події охоплюють за часом понад шістдесят років. Письменниця присвятила цьому роману багато років життя. Він розказує про владу минулого і його вплив на майбутнє, смерть та кохання, а також про бажання зберегти себе. Книга з’явилася у 2009 році і отримала декілька літературних нагород, зокрема, швейцарське видання Таґес-Анцайнґер включило її до списку найкращих книг ХХІ століття. 

У книжку “Тут могла б бути ваша реклама” (2014)  включили роман “Польові дослідження…” та дев’ять оповідань. 

Оксана Стефанівна відома й своїми есе, публікаціями та філософськими працями. “Планета Полин. Збірник есеїв” став книгою 2020 року за версією українського BBC. Цю збірку авторка присвятила найвизначнішим подіям та постатям останніх двадцяти років. 

Оксана Забужко і Австрія

Книги Оксани Забужко перекладені на більш ніж 20 мов. Її твори виходили окремими публікаціями у багатьох країнах, зокрема, в Австрії. Вона часто буває за кордоном із читаннями та популяризує українську культуру у світі. Письменниця активно долучається до міжнародних культурних ініціатив і сприяє українсько-австрійському культурному обміну. 

Забужко підкреслює свою творчу спорідненість з австрійською авторкою Інґеборґ Бахман. Зокрема, як і австрійська письменниця вона прагне висвітлювати жіночі переживання та унікальний жіночий досвід у своїх творах. За словами Оксани Стефанівни, Інґеборґ Бахман була однією з тих письменниць, які сформували її творчу особистість.  

Оксана Забужко  брала участь в ефірі нашої програми KulturCafe. У KulturCafe ми спілкуємося з цікавими митцями, діячами культурної сцени Австрії та України.  У новому форматі програми KulturCafe Special ми поговорили про Інґеборґ Бахман, і Оксана Стефанівна прочитала уривки із її творів і прокоментувала їх. Подивитися ефір можна за посиланням.