Готель Савой

Велетенський готель у промисловому середньоєвропейському місті, вельми схожому на Лодзь, кілька років по закінченні першої світової війни. Тимчасова оселя для найрізноманітніших доль, що відчайдушно намагаються віднайти сенс існування в часах, коли «світ вивихнув собі суглоби». В Йозефа Рота цей готель постає сукупною метафорою цілої понівеченої повоєнної Європи. Сотні тисяч зневірених солдатів-поверненців, нуртування комуністичних ідей, повсюдне моральне банкрутство, поверхню нового життя раптом опанувало суцільне шумовиння: валютники, сутенери, спекулянти, пройдисвіти. Ось тло, на якому автор віртуозно малює інтимний світ свого вразливого і витонченого обдарування — з його незапотребованістю і нездійсненим коханням.