Фотографія
Виставки
Безкоштовно
Жінки про Жінок. Фотовиставка
Додати в календар До події на ФейсбуціДата:
Місце:
Київ, Dymchuk Gallery
Партнер:
Fotohof
Організатор:
Австрійський культурний форум у Києві, Dymchuk Gallery
Жінки про Жінок. Фотовиставка
Ретроспектива австрійських фотографок Інґе Морат та Ґерті Дойч
Dymchuk Gallery спільно з Австрійським культурним форумом представляють виставку двох знакових фотографок ХХ століття – Ґерті Дойч та Інґе Морат. Куратор виставки - австрійський фотограф та куратор Курт Кайндль.
Проєкт є частиною програми "Calliope Austria", яка висвітлює внесок жінок у мистецтво, культуру та науку.
На виставці дві фотографки вступають у візуальний діалог.
Їхні життєві лінії ненадовго перетнулись у 1950-х роках. Обом жінкам вдалося заявити про себе у професії, де досі переважали чоловіки. Вони працювали на найважливіші іміджеві ЗМІ свого часу: Ґерті Дойч - на англійський журнал Picture Post, а Інґе Морат – на французьку агенцію Magnum.
Обидві були віддані гуманістичній та просвітницькій традиції документальної фотографії. Основну увагу у роботі обидві присвятили образу людини у її культурному середовищі.
З великої кількості робіт обох фотографок, які знаходяться в архіві австрійської галереї FOTOHOF, куратори відібрали для виставки лише портрети жінок. Їх поєднали попарно – по одній світлині від кожної – і тепер фотографки ніби вступають в уявний діалог про образ жінки. Обидві мисткині обрали шлях відкритого та глибоко чутливого зображення жінки, що стає ще чіткішим у цих порівняннях.
Ґерті Дойч
(* 1908 р. у Відні, † 1979 р. у Лемінґтон Спа, Великобританія)
Фотографка, жила та працювала в Австрії та Англії.
Зростаючи єдиною дитиною в єврейській сім'ї, у 16 років вона почала навчатися у Віденській музичній академії, але згодом її захопило мистецтво фотографії. Освіту фотографа вона отримала з 1933 по 1934 рік у Графічному науково-дослідному інституті у Відні.
Провівши деякий час у Парижі та Лондоні, Ґерті Дойч ненадовго повернулася до Відня. Однак через погіршення становища євреїв та пошук кращих перспектив роботи вона незабаром назавжди переїхала до Лондона. У 1936 році відбулася її перша виставка в Австрійській культурній асоціації в Лондоні, попередниці Австрійського культурного форуму. У 1938 році Ґерті Дойч почала працювати позаштатною фотожурналісткою та фотографкою для журналу Picture Post.
У період з 1937 до початку 1960-х років вона підготувала численні фоторепортажі для журналів Picture Post, Nova, Holiday, Queen, Harper's Bazaar, The Tatler та швейцарських журналів Atlantis und L'Oeil. У 60-х роках Ґерті Дойч відійшла від фотографії, деякий час жила в Зальцбурзі, а потім повернулася до Англії.
За своє життя Ґерті Дойч мала лише дві великі виставки: в 1958 році в Лондоні в «Австрійському інституті і в 1962 „Trade Fair Olympia“ році про Японію. Вже у 2010 році відбулася ще одна виставка в Австрійському культурному форумі в Лондоні та в Берліні у січні 2011 року, після чого відбулася велика монографічна виставка у галереї Fotohof у Зальцбурзі та була опублікована її біографія.
Подальші виставки пройшли у Єврейському музеї у Відні, Музеї сучасного мистецтва у Зальцбурзі та в Австрійському культурному форумі у Празі. Всю її мистецьку спадщину можна знайти в архіві FOTOHOF.
Інґе Морат
(*1923 р. у Ґраці, † 2002 р. у Нью-Йорку)
Австро-американська фотографка.
Дочка двох вчених-природознавців, Інґеборґ Морат в 1930-х роках переїхала з батьками в Дармштадт, а згодом у Берлін. Потягом для біженців вона втекла з Берліна назад до Зальцбурга, де працювала журналісткою американської військової адміністрації.
У 1946 році вона переїхала до Відня, почала працювати редакторкою і все частіше писати літературні тексти та радіоп'єси для новоствореної радіостанції Rot-Weiß-Rot. З часом Інґе Морат стала учасницею віденської культурної та інтелектуальної сцени і подружилася з Інґеборґ Бахман та Ільзе Айхінґер.
Вона писала статті для різних журналів, таких як Wiener Illustrierte та Heute (Мюнхен). Для останньої Інґе Морат працювала у Відні графічним редактором. Завдяки цьому вона потрапила до агенції Magnum у Парижі. Тут вона працювала помічницею Анрі Картьє-Брессона і супроводжувала різних фотографів у поїздках. Під час подорожі до Венеції Інґе Морат відкрила в собі талант та любов до фотографії та почала робити свої перші світлини.
У 1953 році її взяли фотографом у Magnum. Вона подорожувала до Ірану, Іраку, Сирії та Йорданії (1956), вздовж Дунаю (1957 та 1958), до Мексики, Тунісу, Австрії, Чехословаччини, Італії, Німеччини та США. У 1956 році вона опублікувала свою першу книгу «Guerre à la tristesse» і відкрила свою першу виставку у Віденській галереї. У 1960-х роках Інґе Морат переїхала до США, і офіс Magnum у Нью-Йорку став відправною точкою для її подорожей.
У 1960 році під час зйомок фільму «Покидьки» (у головній ролі Мерілін Монро) вона познайомилася з драматургам Артуром Міллером. Вони одружилися в 1962 році і в цьому ж році народилася їхня дочка Ребекка. У 1991 році Інґе Морат отримала першу державну премію Австрії за фотографію. Fotohof опублікував її численні альбоми, значну частину її мистецької спадщини можна знайти в архіві FOTOHOF.
Фото ©FOTOHOF archiv / Inge Morath Estate / Magnum Photos
